Музика епохи Відродження, подібно образотворчому мистецтву й
літературі, вернулася до цінностей античної культури. Вона не тільки
тішила слух, але й виявляла на слухачів духовний і емоційний вплив
Відродження мистецтва й науки в XIV-XVI вв. було епохою великих змін,
що ознаменували перехід від середньовічного способу життя
ксовременности.
Твір і виконання музики в цей період придбали особливе значення.
Гуманісти, що вивчали прадавні культури Греції й Рима, оголосили
написання музики корисним і шляхетним заняттям. Уважалося, що кожна
дитина повинен навчитися співати й опанувати грою на музичних
інструментах. Заради цього імениті родини ухвалювали у свої будинки
музикантів, щоб ті давали уроки їх чадам і розважали гостей
Популярні інструменти
В XVI в. з'явилися нові музичні інструменти. Найбільшу популярність
придбали тих з них, гра на яких давалася аматорам музики легко й просто,
не вимагаючи особливих навичок
Найпоширенішими стали віоли й родинні їм щипкові. Віола стала
попередницею скрипки, а відіграти на ній було нескладно завдяки ладам
(дерев'яним смугам поперек грифа), що допомагали брати потрібні ноти.
Звук віоли був тихим, але добре звучав у невеликих залах. Під
акомпанемент ще одного ладового щипкового інструмента - лютні - співали,
як зараз під гітару
У
той час багато любили відіграти на блоклфлейті, флейтах і ріжках. Сама
складна музика писалася для тільки що створених клавесина, верджинела
(англійський клавесин, що відрізняється невеликими розмірами) і органа.
При цьому музиканти не забували складати й музику попроще, що не
вимагала високих виконавських навичок. На це ж час довелися зміни в
нотному листі: на зміну важким дерев'яним друкованим блокам прийшли
винайдені італійцем Оттавиано Петруччи пересувні металеві літери.
Опубліковані музичні добутки швидко розкуповувалися, усе більше людей
стали долучатися кмузыке.
Музичні напрямки
Нові
інструменти, друкування нот і широка популярність музики сприяли
розвитку камерної музики. Як виявляється з її назви, вона призначала для
звучання в невеликих залах перед нечисленною аудиторією. Виконавців
було трохи, переважали вокальні виступи, тому що мистецтво співу в ту
пору було розвинено куди більше, чим музицирование. Крім того, гуманісти
затверджували, що на слухача сильніше всього впливає "чудесний сплав"
двох мистецтв - музики й поезії. Так, у Франції як жанр виділився шансон
(багатоголоса пісня), а в Італії - мадригал
Шансоны й мадригали
Шансоны тих років виконувалися в кілька голосів на зворушливі вірші
із широким тематичним діапазоном - від піднесеної теми любові до
повсякденного сільського життя. Композитори складали до віршів дуже
прості мелодії. Згодом із цієї традиції народився мадригал - добуток для
4 або 5 голосів на вільну поетичну тематику
Пізніше, уже в XVI в., композитори дійшли висновку, що мадригалу
бракує глибини й сили звучання, до яких завжди прагнули в Прадавній
Греції й Римі, і почали відроджувати античні музичні розміри. При цьому
різка зміна швидкого й плавного темпів відбивала зміни настрою й
емоційного стану
Таким чином, музика стала "живописати слова" і відбивати почуття.
Приміром тон, що сходить, міг означати вершину (щиросердечний підйом),
що сходить - долину (юдоль суму), повільний темп - смуток, прискорення
темпу й приємні на слух гармонічні мелодії - щастя, а навмисно довгий і
різкий дисонанс позначав горе й страждання. У більш ранній музиці
переважали стрункість і злагодженість. Тепер же в її основі лежали
многозвучие й контраст, що відбивали багатий внутрішній мир людини.
Музика стала глибше, вона придбала особистісний характер.
Музичний супровід
Торжества й свята були відмітною рисою Відродження. Люди тієї епохи
відзначали все - від днів святих до приходу літньої пори. Під час
вуличних ходів музиканти й співаки з багато прикрашених подмостков на
колесах читали балади, виконували найскладніші мадригали, грали
драматичні вистави. Публіка з особливим нетерпінням чекала "живих
картин" з музичним супроводом і декораціями у вигляді механічної хмари, з
якого спускалося передбачене сценарієм божество
Разом з тим, сама велична музика складалася для церкви. По нинішніх
мірках хори були не так уже й великі - від 20 до 30 людей, але їх голоси
підсилювалися звучанням оркестрів, що вводяться до складу, тромбонів і
трубнкорнетів, а на більші свята (наприклад, Різдво) співаків збирали з
усією округи в один величезний хор. Лише католицька церква вважала, що
музика повинна бути простий і зрозумілої, і тому ставила за приклад
сакральну музику Джованни Палестрины короткі добутку, що писав, на
духовні тексти. Слід зазначити, що пізніше сам маэстро потрапив під
вплив виразної й могутньої "нової" музики й став писати монументальні й
барвисті добутки, що вимагали чималих навичок хорового співу
Мова музики
На початку XVI в. більшість відомих композиторів були родом з
Північної Європи, але наприкінці сторіччя першою скрипкою зазвучали
італійці. Молоді музиканти з багатьох країн приїжджали на навчання в
Італію. Англійські музиканти вивчали італійський мадригал і наслідували
його. Композитори Таллис і Доуленд писали як складну церковну музику,
так і немудрі пісні для одного голосу. Музика перестала бути чітко
розрахованої й строго духовної. Вона здобувала емоційний, виразний і
яскраво індивідуальний характер. Музика заговорила з людьми - і люди
розуміли її мова
Немає коментарів:
Дописати коментар